Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,
Чому я не сокiл, чому не лiтаю,
Чому менi, боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув i в небо злiтав!
Далеко за хмари, подалi вiд свiту,
Шукать собi долi, на горе – привiту,
I ласки у зiрок, у сонця просить,
I в свiтi їх ясним все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий, —
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?