Ти не питай мене, чому наш час такий,
Коли навколо нас темна лиш вода.
I не питай мене, чому цей свiт такий,
Hапевно вiдповiдь тобi на це не дам.
I не питай мене, чому мої пiснi
Тобi нагадують те, чого нема.
Але ж вiзьми собi з полицi молодiсть
Зiтри пилюку там, сядь i заспiвай.
Hавколо нас живуть герої тих казок,
Якi в дитинствi ти усi перечитав.
У них i запитай, чому наш час такий
I чи було усе п’ять столiтть назад.
I скажуть нам вони, що загубилася
У багатьох вiках вiдповiдь проста.
I бути нам тодi не судилося,
Бо у нас життя — лиш одне життя.